Найпомітнішою зміною для споживачів стане вибух даних і прозорості на упаковках. На кожній косметичній пляшці, тюбику чи коробці тепер має бути вказано тип, партію чи серійний номер, щоб забезпечити повну відстежуваність у ланцюжку постачання. Однак, враховуючи традиційно малу площу косметичної упаковки, регулятори дозволили прагматичне рішення: цифровий носій даних, найчастіше QR-код. Це дозволяє брендам підтримувати чисту, преміальну естетику на фізичному пакеті, одночасно забезпечуючи миттєвий цифровий доступ до важливої інформації. Коли споживач сканує QR-код, він повинен мати доступ до деталей щодо складу матеріалу упаковки та точних-інструкцій щодо утилізації для конкретного місця. Це зміщує роль упаковки зі статичного контейнера на цифровий шлюз для інформації циклічної економіки.
Окрім маркування, PPWR запроваджує суворі вимоги щодо джерел постачання матеріалів, особливо для пластмас. До 2030 року косметична упаковка повинна відповідати конкретним цільовим показникам вмісту вторинної сировини: 30% для ПЕТ-пластику та 10% для інших пластикових матеріалів. «Контактна-чутлива» природа косметичної упаковки-, оскільки вона безпосередньо торкається кремів, лосьйонів і рідин, нанесених на тіло-, створює унікальну перешкоду. Значною проблемою є пошук переробленого (PCR) матеріалу після-споживання, який не тільки доступний у достатній кількості, але й чистий, безпечний і не містить забруднень. Перероблений вміст має відповідати тим самим стандартам безпеки, що й первинні матеріали, вимагаючи передових процесів дезактивації, які ще не масштабуються для всіх типів полімерів. Регламент містить «дзеркальне положення», яке вимагає від-постачальників із-за меж ЄС надавати -перевірені -третіми сторонами докази того, що їхні процеси переробки відповідають стандартам ЄС щодо викидів у навколишнє середовище та роздільного збору відходів.
Дивлячись у майбутнє, PPWR встановлює революційну мету до 2035 року: перероблення вже недостатньо; має бути доведено, що упаковка підлягає «масштабній переробці» . До цієї дати бренди мають продемонструвати, що їхня упаковка не лише теоретично придатна для вторинної переробки, але фактично збирається, сортується та переробляється в реальних -потоках відходів ЄС. Упаковка, яка є надто малою, виготовлена зі складних кількох-матеріалів або часто відбраковується автоматизованими сортувальними лініями, вважатиметься не-придатною для переробки та заборонятиметься на ринку. Для команд із відповідності чіткі негайні кроки: провести аудит усіх пакетів упаковки, щоб поступово відмовитися від проблемних форматів, забезпечити реєстрацію розширеної відповідальності виробника (EPR) у кожній державі-члені ЄС і розпочати розробку технічної документації, яка з часом повинна буде містити перевірені дані від операторів утилізації відходів. PPWR — це не віддалена інструкція, а робочий термін, який змушує всю індустрію краси переходити від лінійної моделі «забезпечення та викидання» до моделі «круглого активу», яку можна перевірити.